СЯЙВО ФАВОРУ
Великий і радісний для нас день Преображення Господнього. Ще раз у своєму житті ми духом сходимо на Фаворську гору. Очима віри ми споглядаємо разом з апостолами Петром, Яковом та Іоанном, які піднялись зі Спасителем на її вершину, славу Божу в священні хвилини цієї події, що відбулася напередодні хресних страждань і смерті нашого Спасителя.
Ми знаємо, що Син Божий, Котрий прийшов на землю для вічного спасіння людей, явив Себе світові не в Божественній славі, — інакше б Його Божественне світло засліпило б усіх грішних людей, — але прийшов на землю умалившись, прикривши Своє Божество образом людини. А тут, на горі Преображення, Він показав Себе у сяйві тієї слави, в якій Він перебуває довіку і в якій побачать Його ті з нас, хто своїм доброчесним земним життям удостоїться цього.
На горі Преображення перед враженими учнями Господь Іісус Христос на мить відкрив не лише Свою славу, але і славу Царства Небесного, Вишнього Єрусалима, в якому Він зустріне душі Своїх апостолів, коли вони завершать свій земний подвиг мученицькою кончиною. І коли перед апостолами відкрилися двері Небесного Єрусалима і вони побачили славу Спасителя і світло Небесного града, вони відчули таку невимовну радість, що апостол Петро у захваті лише вигукнув: “Добре нам тут бути!” (Мф. 17, 4). Він не знайшов інших слів, щоб висловити всю ту радість, яка сповнила його душу й душі інших апостолів — свідків Преображення. На цій горі Господь дав відчути Своїм учням те, що чекає на них у житті вічному.
Усі ми добре знаємо, що земне життя — плинне, тимчасове, і що воно перейде в життя вічне, нескінченне. Тому в серці істинного учня Христового, якщо ми живемо за Заповідями Божими, перебуваємо з Господом на шляху земного буття, живе й передчуття наших вічних благ і вічних радостей, які чекають істинних дітей Божих у Небесному Царстві.
Священна подія Преображення Господнього нагадує нам усім про те, що для того, щоб увійти у славу, яку Господь показав на Фаворській горі й обіцяє Своїм вірним чадам у прийдешньому світі, і якої ми зазнаємо інколи вже тут на землі, ми повинні преобразити свою душу. Ми повинні оновлюватися, відновлювати в собі спотворений гріхами образ Божий, щоб він засяяв у кожному з нас до завершення нашого земного життя, за яким почнеться життя нове, вічне.
Господь створив першу людину за образом Своїм. Цей образ у людині виявляється в любові, милосерді, чистоті, терпінні, смиренні — в усьому тому, що Господь Іісус Христос Сам явив у Собі за Свого земного життя. Ми вийшли чистими зі святої купелі Хрещення. Але через наші пристрасті та гріхи образ Божий в нас постійно затьмарюється, вкривається брудом нашого порочного життя. І тому ми повинні відновляти його в собі протягом усього нашого земного життя, звільняючись від гріховної нечистоти і прикрашаючи душу добрими справами.
Нам необхідно закрити всі входи, через які гріх вповзає в наше серце. А він вповзає різними шляхами: через очі, коли вони дивляться на те, що збуджує гріховні почуття і навертає на гріх; через вуха, коли вони прислухаються до того, що розбещує нас і штовхає до гріха; через уста, коли вони промовляють лайливі, брудні, брехливі, наклепницькі слова. Він входить через наші думки. Він піднімається з дна нашої душі, коли ми даємо волю схильності до гріховного життя, яка живе в нас. Ми повинні бути охоронцями свого серця, тому що гріх позбавляє нас радості відчуття присутності Божої.
У день, коли Господь преобразився на Фаворі й показав славу Свою і світло нерукотворного духовного града Єрусалима, ми просимо, щоб Він просвітив і наші грішні душі світлом Своїм присносущним і своєю Божественною благодаттю допоміг нам, грішним, пройти земний шлях гідно звання, до якого ми всі покликані — бути небесними громадянами Вишнього Єрусалима. Амінь. |
