ПЕРШОІНОКИНЯ
“Ангели вхождение Пречистыя, зрящи, удивишася”, — співає сьогодні свята Церква, розділяючи радість вишнього світу через Введення у храм Преблагословенної Діви Марії, Божої Матері. Ангели дивуються... Що ж повинні в такому разі робити ми, люди? Преблагословенна Діва обрана від світу, від людей. І це не тільки викликає наш подив, але й спонукає до глибоких роздумів, і сповнює великої радості. Належачи до роду людського, Вона в досконалості Своїй досягла того, що стала Чеснішою Херувимів і Славнішою без порівняння Серафимів.
Кожне християнське свято — це не лише згадка чогось, що було давно і назавжди пішло. Кожна подія, яку святкує Свята Церква, це подія нинішня, для нинішнього дня і нинішньої людини. Ця подія завжди жива і дієва і через те повчальна і спасенна. Брати участь у церковному торжестві, у богослужінні з приводу свята — це означає бути причетним до події, яка святкується.
Спасіння — це життя, це дія, яка вічно звершується і залучає нас до великого, важливого й вічного. Ось чому ми сьогодні не лише дивуємося разом з усім вишнім світом, не тільки радіємо з приводу Введення у храм Божої Матері, але і співпереживаємо йому, беремо участь у ньому. Через це ми наближаємось до Тієї, Яка є Винуватицею святкування — до Богоматері. Як же можна наблизитись до Неї, як можна стати учасником події, що Їй присвячена, як можна стати спадкоємцем благодатних дій цього свята? Шлях до цього один — наслідування, уподібнення Їй. Божа Матір у Своєму житті явила нам багато прикладів доброчесності й вищої досконалості. Вона Сама є благодатним прикладом віри, любові, надії, смирення й абсолютної покірності волі Божій. Вона явила нам найвищий приклад стояння перед Богом.
Введення у храм Божий, яке ми сьогодні святкуємо, — це Її відхід зі світу для спілкування з Ангелами й упокоєння у Бозі, для підготовки до прийняття Богоматеринського подвигу заради спасіння світу. В цьому Вона явила приклад чернечого посвячення, ставши Першоінокинею світу. Вона освятила чернечий подвиг стояння перед Богом — подвиг, який необхідний і монаху, і кожному християнину. Як важко буває хоча б на якийсь час звільнитися від повсякденної суєти, пройнятися безкорисливим почуттям вдячності Богу і славословити Його! У храмі Божому Пречиста Діва прославляла Бога і будувала Свій непорочний Храм, який повинен був вмістити Невмістимого. У храмі Божому Вона отримала все. Вона показала і нам, як важливо не тільки відвідувати храм Божий, але, завдяки цьому, зберігати в чистоті і храм Святого Духа, Який живе в нас.
Якщо ми захочемо наблизитися до Богоматері через уподібнення Їй, то необхідно разом із Нею жити життям храму, в храмі молитися й підноситися духом. Храм Божий — це не тільки Божий дім, дім молитви, це не тільки школа благочестя й духовна лікарня, це місце зустрічі з Богом, з Божою Матір’ю, з небожителями і один з одним. У храмі Божому живе нині й молиться з нами, і радіє, і уболіває серцем Преблагословенна Діва Марія. У храмі Вона назавжди залишила Свою любов до Бога і до роду людського. Будемо це пам’ятати й сьогодні, коли вшановуємо Богоматір з нагоди свята, і завжди, тому що багато може моління Матері до благосердного Владики. Амінь.
|
